Без тебе життя-чистий аркуш паперу,
Треба жити, миритись; я гублю атмосферу.
Заплюндроване серце, заплямовані душі.
Одиноке суспільство і його вічні воші.

Загубитись сред фейків.
І не бігти.Куди ще?
Цар нескінчених месій.
Цар голодних Навіщо?

Я-коралове серце.
Ти-ще біле намисто.
Я-цариця цих мерців.
Ти-цар замерзлих любистків.

Не губи свого серця.
І не слухай ти ночі.
Шепіт вуст гарячезних:
Мій коханий, а ти чи?

Заберемся на гору.
Ти умреш.Я з тобою.
Наші трупи холодні
Вже навіки в покою.

Витлеліла душа.
Молодий організм.
Старе серце.
Вже нема повсякденного лайна.
Нема брехні
Нема існування.І життя нема.
Обшарпане повітря,
передихане десятками разів
Живими мерцями.
Мокрі, липкі тіла.
Безглузда тріпня ''як жити? ради кого?
може вбити?''
Щезли враз романтичні комедії, психологічні тести, кава і алкоголь.
Залишились мертві душі,
Мертва тиша,
Емоції тут не катять.
почуття тут лайно, яке потрібно спочатку витоптати, а потім
врешті-решт викинути.
Це апокаліпсис нового життя, а вірніше його продовження.