Безкрилий янгол помирає…
Йому б заплакать — сліз немає.
Йому б кохати — вже не в силах.
Йому б літати — справа в крилах.
Віддав він крила за кохання,
Прийняв із гордістю страждання.
Та жертву цю не зрозуміли.
Іскру у ньому загасили.
І він тихенько помирає…
Зате він про кохання знає!
Про те, що справжнє, що існує!
І не про що він не жалкує.
Лише болить йому тому,
Що люди в світі у цьому
Уже забули як кохати,
Коханню душу віддавати.
Хотів він повернуть любов
У світ невдячності і змов,
Та світ її вже не прийняв,
А янгола він геть прогнав.
І той безмовно помирає…
В моїй душі він догорає…
Останні слова, що сказав:
«Ти любиш, я це точно знав!»